ПРАВКОМ | Статті — ПРАВКОМ | Львівський правозахисний та антикорупційний портал

ЩО НЕ ТАК В ДЕКЛАРАЦІЯХ ОЛЕКСАНДРА ГАНУЩИНА?

Створено: Понеділок, 27 травня 2019, 10:24

Категорія: Статті

Кілька років тому під час презентації на Міжнародному економічному форумі у Львові е-декларування Петро Порошенко проголосив фразу, що стала крилатою: «А тепер поясни, де ти, голубе сизий, взяв ці гроші?». Ця це питання попри все залишається актуальним, особливо коли уважно читаєш електронні декларації голови Львівської обласної ради Олександра Ганущина. Одразу постає інше питання: чому цими документами досі не зацікавились антикорупційні органи?

Розкішний будинок та дешеві земельні ділянки

Перше, що впадає в очі в е-деклараціях Олександра Ганущина за минулий та позаминулий роки, – занадто смішні ціни на земельні діляноки в елітному селищі Брюховичі, що біля Львова.

Йдеться про дві земельні ділянки площею по 600 кв.м та вартістю 202 853 грн та 180 000 грн. Право власності на них дружина голови облради Соломія Ганущин набула 09.03.2017 року.

Водночас вартість однієї і другої земельної ділянки за останньою оцінкою в е-деклараціях Олександра Ганущина за 2017 та 2018 роки вказана у розмірі 176 790 грн. Себто, виходить, що земельні ділянки, набуті в Брюховичах за смішні ціни, з часом подешевшали до абсолютно однакової та нереальної для елітного селища ціни.

Із цих декларацій також вбачається, що власної нерухомості високопоставлений чиновник немає. А на його дружину зареєстрований житловий будинок в Брюховичах загальною площею 367,7 кв.м, вартість якого на дату набуття – на 07.09.2012 року – становила 1 128 084 грн.

Соломія та Олександр Ганущини також володіють об'єктом незавершеного будівництва на 120 кв.м. Сюди входять: господарське приміщення, дровітня, котельна, альтанка.

Для чого Ганущин «заплутав» відомості про землю

А тепер, вочевидь, найцікавіше.

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, і житловий будинок в Брюховичах на 367,7 кв. м, і дві земельні ділянки за смішними цінами (з цільовим призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)) Соломія Ганущин отримала в подарунок. Тобто, стала власником цієї нерухомості за договорами дарування.

Договори дарування цих земельних ділянок, що в Брюховичах на вул. Далекій, були видані 09.03.2017 року. Однак в деклараціях Олександра Ганущина за 2017 та 2018 роки «чомусь» не зазначено інформації про подарунки Соломії Ганушин у формі земельних ділянок в Брюховичах. Чому?..

Ще більше постає запитань при аналізі попередніх декларацій голови облради, у яких також відображено відомості про земельні ділянки, які, до речі, невідомо звідки взялися та куди ділися.

Так, в щорічній декларації Олександра Гунущина за 2015 рік вказана земельна ділянка загальною площею 600 кв.м у Брюховичах, власником якої є його дружина – Соломія Ганущин. Датою набуття права на цю ділянку зазначено 01.09.2012 року. Вартість на дату набуття вказана у розмірі 287 850 грн.

У щорічній електронній декларації голови облради за 2016 рік відомості про дану земельну ділянку відсутні. Водночас не відображено інформації, яка б свідчила про відчуженя цього майна.

Натомість у цій декларації відображено інформацію про дві земельні ділянки у Брюховичах площею по 600 кв.м та вартістю у 287 850 грн й 176 790 грн, користувачами яких зазначено Голуб Ніну Іванівну та Томинець Надію Ярославівну (за наявною інформацією, Надія Ярославівна - це матір Соломії Ганущин). Датами набуття права на ці земельні ділянки вказано: 20.06.1997 року та 22.02.2008 року. При цьому в декларації відсутні відомості про те, хто є їх власником.

В електроній декларації Олександра Ганущина за 2017 рік, як було описано вище, відображено відомості про дві земельні ділянки в Брюховичах площею по 600 кв. м та вартістю у 202 853 грн й 180 000 грн, право власності на які дружина голови облради набула 09.03.2017 року. За останньою ж оцінкою вартість однієї і другої земельної ділянки в деклараціях за минулий та позаминулий роки вказана у розмірі 176 790 грн. Тобто, у тому самому розмірі, який фігурує в декларації чиновника за 2016 рік: йдеться про земельну ділянку, датою набуття права на яку зазначено: 22.02.2008 року, вартість якої на дату набуття вказана в сумі 176 790 грн та користувачем якої зазначено Томинець Надію Ярославівну.

Замість епілогу, або Скільки насправді коштує земля в Брюховичах

Що криється за цими розбіжностями, незрозумілостями та фактами декларування недостовірної інформації? Наскільки саме Олександр Ганущин занизив вартість відображених в останніх деклараціях земельних ділянок в Брюховичах, власником яких його дружина стала за договорами дарування? Чому відомості про подарунки зазначено не було? На ці питання поза всяким сумнівом можуть відповісти тільки антикорупційні та правоохоронні органи.

Додам лишень, що на сайті Брюховицької селищної ради міститься інформація з протоколу виконавчого комітету №64 від 6 грудня 2018 року, з якої відомо про ухвалення двох рішень, які стосуються надання вихідних даних для проектування об’єктів будівництва та видачі будівельних паспортів на забудову земельних ділянок по вул. Далека, 15, 17 в смт. Брюховичі гр.Ганущин С.Н.

Скільки коштує сьогодні земля для житлового будівництва в Брюховичах? Згідно з останнімим інтернет-оголошеннями, ціна коливається в межах 4-10 тисяч доларів за одну сотку, зокрема, в залежності від району. А вулиця Далека далеко не найгірший район в елітному селищі.

І останнє. Погодьтеся, що на тлі відомостей в деклараціях голови Львівської облради, де земельна ділянки площею 600 кв. м «за останньою оцінкую» вартує 176 790 грн, ринкові розцінки на землю в Брюховичах виглядають трохи дико.

Дмитро Калагурський.

НЕБІДНИЙ ЧИНОВНИК З ДЕРЖПРАЦІ ЛЬВІВЩИНИ НЕ ПОСОРОМИВСЯ ВЗЯТИ СОЦІАЛЬНУ ДОПОМОГУ

Створено: Четвер, 04 квітня 2019, 09:50

Категорія: Статті

Заступник начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Андрій Стецько, за наявною інформацією, їздить на автомобілі марки «Mazda CX7». Його дружина в 2017 році набула право власності на квартиру у Львові загальною площею 168,4 кв.м. Також відомо, що за останній рік Андрій Стецько поклав на рахунок в банк понад 400 тис. грн.. І у цьому ж році отримав соціальну домомогу – у розмірі 1200 грн...

Почнемо з е-декларації Андрія Стецька про доходи за 2018 рік.

Торік Андрій Стецько задекларував 357 521 грн заробітної плати за основним місцем роботи, 47 040 грн одноразової грошової допомоги по інвалідності (джерело доходу: Управління СБУ у Львівській області), 43 050 грн. пенсії.

Окрім того, Андрій Стецько вказав 1 200 грн соціальної допомоги (виплаченої Управлінням праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради), 776 грн бонусів у Приватбанку, 63 359 грн процентів у Приватбанку, на банківських рахунках якого декларант розмістив кошти у розмірі 687 818 грн.

Дружина Андрія Стецька – Мар’яна Стецько отримала у 2018 році заробітну плату за основним місцем роботи у розмірі 6 099 грн (джерело доходу: Личаківське об'єднане управління ПФУ м. Львова) та заробітку плату за основним місцем роботи у розмірі 119 607 грн ( в Головному управлінні ПФУ у Львівській області).

Тепер щодо нерухомості. Згідно з відомостями в е-декларації, Стецько Мар’яна Ігорівна та гр. Куртяк Роксолана Ігорівна в 2017 році набули право власності на квартиру у Львові загальною площею 168,4 кв.м, вартість якої на дату набуття становилша 728 860 грн. Частка Мар’яни Стецько у цій квартирі - 81%.

Андрій Стецько володіє 25% квартири в Трускавці загальною площею 69.1 кв.м.

Зазначимо, що Андрій Стецько заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області працює з 23 березня 2016 року. До цього (у цьому ж році) свою трудову діяльність в управлінні Держпраці він розпочав з посади головного спеціаліста з протидії корупції.

В е-декларації Андрія Стецька за 2017 рік зазначено, зокрема, відомості про заробітну плату за основаним місцем роботи у розмірі 273 119 грн, про кошти, розміщені на банківських рахунка, в сумі 267 000 грн. та про отримання соціальної допомоги у розмірі 1 000 грн.

І останнє. В вищеназваних деклараціях чомусь немає жодної інформації про рухоме майно, яким користується заступник начальник Головного управління Держпраці у Львівській області. Хоча відомо, що Андрій Стецько громадським транспортом не їздить. А поблизу місця роботи регулярно паркує автомобіль марки «Mazda CX7».

Дане авто, до речі, не так давно «засвітилося» в одному вельми показовому судовому рішенні, що пов’язане з адміністративним правопорушенням - керуванням транспортним засобом «з ознаками алкогольного сп’яніння». Однак це вже зовсім інша історія.

МИТНІ РОДИННІ КЛАНИ «ПО-НОВОМУ»: «ДИНАСТІЯ» ТОВТІВ

Створено: Понеділок, 11 березня 2019, 09:38

Категорія: Статті

Після того, як його батько повернувся на високу посаду у митні органи, засуджений за хабар львівський митник почав претендувати на посаду на київській митниці

Бувший державний інспектор відділу митного оформлення №1 митного поста «Краківець» Львівської митниці ДФС Товт Юрій Михайлович, який кілька років тому був засуджений Яворівським райсудом за отримання неправомірної вигоди в сумі 200 доларів США, нині претездує на вищу посаду на Київській митниці ДФС.

Про це свідчать електронні декларації, подані Юрієм Товтом в грудні 2018 року та в лютому 2019 року у якості кандидата на посаду заступника начальника відділу адміністрування митних платежів Управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Київської митниці ДФС.

Яворівський районний суд Львівської області вироком від 14.12.2015 року визнав Юрія Товта винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України та призначив йому покарання у вигляді штрафу в розмірі тисяча п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що нараховує суму 25500 гривень. Окрім того, суд позбавий його права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків на строк один рік.

Після звільнення з митних органів та засудження за корупційний злочин Юрій Товт, судячи з його електронних декларацій, отримував дохід від підприємницької діяльності, а також заробітну плату в Верховній Раді України, працюючи на посаді помічника-консультанта народного депутата. Опісля – подав документи на конкурс на зайняття вакантних посад на Київській митниці ДФС.

Тепер про один цікавий «збіг обставин». Співпало це чомусь з поверненням на митну службу його батька – 54-річного Товта Михайла Йосиповича, який в квітні 2018 року був призначений на посаду заступника начальника відділу митного оформлення «Київ» митного поста «Центральний» Енергетичної митниці ДФС, а в жовтні 2018 року у порядку просування по службі (як переможець конкурсу) був призначений на посаду начальника Черкаської митниці ДФС.

Про попередні ж посади Михайла Товта відомо, зокрема, таке. З 2002 року Михайло Товт працював у Верховній Раді України – на посаді помічника-консультанта народного депутата Віктора Балоги. З 2005 року – першим заступником начальника Львівській митниці. З листопада 2007 року по серпень 2008 року - заступником голови державної митної служби — начальником Західної регіональної митниці. У період 2008-2017 роки - директором Західного казенного підприємства пробірного контролю Міністерства фінансів Україні.

Найцікавіше у цій хронології – «пробіл» між роботою у Верховній Раді та потраплянням в митні органи. В біографії Михайла Товта, як директора Західного казенного підприємства пробірного контролю, що наявна у відкритих джерелах, про цей період зазначено наступне:

«У 2002 р. М. Й. Товт повернувся на державну службу помічником-консультантом народного депутата України. У 2003 р. вступив на юридичний факультет Львівського інституту внутрішніх справ, який закінчив у 2005 р. Михайло Йосипович — активний громадський діяч. Із вересня 2003 р. працював заступником керівника виборчого штабу «Наша Україна» в Закарпатській області, а з жовтня 2004 р. — по Закарпатському виборчому округу № 74. Михайло Товт брав участь у «помаранчевій революції» 2004 р.У березні 2005 р. переведений першим заступником начальника на Львівську митницю, згодом почав виконувати обов’язки начальника».

Тобто, судячи з даних відомостей, на високу посаду у митні органи активіст «помаранчевої революції» Михайло Товт, який, до речі, закінчив Львівський сільськогосподарський інститут, був переведений прямо з виборчого штабу «Нашої України» по Закарпатському виборчому округу...Закінчивши перед цим Львівський інститут внутрішніх справ.

В Єдиному державному реєстрі декларацій вдалося віднайти електронні декларації й інших близьких родичів Михайла Товта, що були працевлаштовані в митні органи. Йдеться, зокрема, про його дочку – Вікторію Товт, яка на Львівській митниці ДФС працює останні кілька років та у даний час обіймає посаду державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Рава-Руська». Також йдеться про зятя – Тараса Тарана, що працює державним інспектором відділу митного оформлення №1 митного поста «Львів-поштовий» Львівської митниці ДФС.

Цікаво, що перед тим, як одночасно працевлаштуватись на митну службу (а відбулось це в серпні 2015 року) чоловік та дружина - Тарас Таран та Вікторія Товт трохи більше місяця в один й той же період працювали в апараті Верховної Ради України. Помічниками-консультантами одного і того ж «балогівського» народного депутата - Василя Петьовки.

Помічником-консультантом цього ж народного депутата кілька років поспіль пропрацював й засуджений за хабар Юрій Товт – перед тим, як в червні 2014 року обійняти на Львівській митниці ДФС посаду державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Угринів».

Далі буде

На фото: Товт Михайло Йосипович

Віктор Корнієнко, член Національної спілки журналістів України

ПІВТОРА МІЛЬЙОНА КОМПЕНСАЦІЇ З ПОЛІЦІЇ ТА ПРОКУРАТУРИ...

Створено: Вівторок, 26 березня 2019, 14:57

Категорія: Статті

Львівянин Михайло Мойса хоче відсудити в «правоохоронної системи» 1,5 мільйона гривень моральної шкоди. Відповідний позов, що обгрунтовується «бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури», було подано в Печерський райсуд м. Києва.

За словами позивача, передусім йдеться про бездіяльність Львівської місцевої прокуратури №1 та незаконні дії прокурора Романа Сапуцького (який нині є її керівником), у результаті чого було незаконно закрито низку кримінальних проваджень

В Печерському райсуді розгляд цієї справи триває останні кілька місяців. Провадження у ній було відкрито за позовом мешканця Львова Мойси Михайла Богдановича про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури. Позов заявлено до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Міністерства внутрішніх справ України, прокуратури Львівської області, та Генеральної прокуратури України. Розмір моральної шкоди, завданої відповідачами, позивач оцінив у розмірі 1 553496 гривень.

Суть основних претензій Михайла Мойси така. В жовтні 2013 року відбулося силове захоплення одного з найбільш відомих хостелів в центральній частині Львова – «STAY HOUSE», який він відкрив за адресою: вул. Довбуша, 2 а, кв. 4. Під час скоєння цих дій були завданні тілесні ушкодження працівникам хостелу, було пошкоджено майно та були викрадені речі, документи, грошові кошти.

За цими фактами слідчий відділ Личаківського ВП ГУНП у Львівській області відкрив низку кримінальних проваджень. Однак правоохонці, за оцінкою, Михайла Мойси належного розслідування не проводили, клопотання, заяви, скарги до уваги не брали.

У позові Михайло Мойса зазначає, що «змушений був самостійно вести досудове розслідування» та «нести величезні витрати» через, на його думку, бездіяльність правоохоронних органів. Проте і це не допомогло. У кінцевому результаті всі кримінальні провадження за фактом захопленням хостелу були незаконно закриті – «у зв’язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень».

Водночас посадовцями Генпрокуратури та МВС були проігноровані його численні скарги на бездіяльність та незаконні дії львівських правоохоронців, пов’язані із закриттям кримінальних проваджень без проведення належного досудового орзслідування.

- Незаконне закриття кримінальних проваджень пов’язую, насамперед, з злочинною бездіяльністю Львівської місцевої прокуратури №1, повноваження якої поширюються на територію Галицького, Личаківського та Сихівського районів м. Львова. – розповів «Правкому» Михайло Мойса. – А також з упередженим ставленням до себе з боку бувшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Львівської області Сапуцького Романа Ярославовича, який в кінці 2015 року був призначений на посаду заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №1, а з лютого 2017 року обійняв посаду керівника цієї місцевої прокуратури. Річ у тім, що раніше слідчий Роман Сапуцький здійснював розслідування кримінальної справи за фактом перевищення влади та службових повноважень посадовцями львівської міліції, у якій я був потерпілим. Йдеться про злочин, що був скоєний в 2009 році працівниками Пустомитівського РВ ГУ МВСУ у Львівській області – начальником служби карного розшуку та його заступником, які незаконно вилучили мій автомобіль, що у подальшому був розібраний на автозапчастини. Щоб добитися його розслідування, я звертався за допомогою до правозахисників, журналістів, народних депутатів, які неодноразово скерували відносно слідчого Романа Сапуцького що вчиняв незаконні дії, скарги, звернення, депутатські запити, готували публікації для засобів масової інформації. Зазначу, що, незважаючи на це, посадові особи органів внутрішніх справ не були притягнуті до кримінальної відповідальності, оскільки кримінальна справа слідчим Сапуцьким була закрита. Ряд фактів свідчить про те, що зроблено це було абсолютно незаконно. Подальші незаконні закриття кримінальних проваджень щодо силового захоплення хостелу, які були закриті в період, коли Роман Сапуцький обіймав в Львівській місцевій прокуратурі №1 керівні посади, розцінюю як своєрідну помсту з боку прокурорського посадовця. На цьому, до речі, я наголошував в своїх останніх зверненнях на ім’я Генерального прокурора України Юрія Луценка, вимагаючи вжити заходів для перевірки фактів, які можуть свідчити про зловживання бувшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Львівської області, а у даний час - керівника Львівської місцевої прокуратури №1 Романа Сапуцького. Однак дані звернення були проігноровані.

У Печерському райсуді позов Михайла Мойси розглядає суддя Тетяна Остапчук. Найближче судове засідання відбудеться 14 травня 2019 року.

Віктор Корнієнко

член Національної спілки журналістів України

ЯК ФРАНКІВСЬКИЙ ВІДДІЛ ПОЛІЦІЇ ЗЛИВАЄ СПРАВУ ПРО НАПАД НА ЖУРНАЛІСТА

Створено: Понеділок, 04 березня 2019, 23:52

Категорія: Статті

Журналісту Віктору Корнієнку, на якого 22 лютого у Львові скоїла напад група невідомих осіб, озброєних ножем, досі не призначили судово-медичну експертизу.

А єдиний впізнаний ним нападник - 29-річний уродженець Черкас, що знімав у Львові квартиру та неодноразово затримувався правохоронцями за вчинення кримінальних правопорушень, безслідно зник...

Цей напад стався близько 11 год. вечора на перехресті вулиць Горбачевського та Княгині Ольги - навпроти трамвайної зупинки «трійки». Нападники завдали журналісту кілька ударів кулаками в обличчя та голову, а також завдали удари ножем, порізавши у кількох місцях куртку, руку та пошкодивши лезом екран мобільного телефону, що був в нагрудній кишені.

За словами Віктора Корнієнка, «відморозків», які підкараулили його поблизу поблизу кафе «Челентано» та спорткомплексу «Медик, було п’ятеро, на вигляд їм було 17-20 років, одягнені в темні спортивного фасону куртки та спортивне взуття, розмовляли російською мовою. Відбивався від них він як міг. Того, що був з ножем, вдалося ударом кулака збити з ніг. Повезло ще й тому, що поруч проходили двоє молодих хлопців, вочевидь, студенти. Вони не побоялися втрутися й відлякали нападників. Якби не вони, наслідки нападу були б набагато гірші.

Заяву про скоєння злочину в Франківський відділ поліції ГУНП у Львівській області я подав 25 лютого. – розповів Віктор Корнієнко. - Одночасно з цим були надані пояснення черговому слідчому, а на ім’я начальника даного віддділу поліції Олександра Кінаха було подано заяву про призначення судово-медичної експертизи. Окрім цього, разом з працівниками карного розшуку я побував на місці злочину, а також опізнав по фото, яке вони мені надали, одного з нападників, який виявився 29-річним мешканцем Черкас, що знімає у Львові квартиру та котрий неодноразово затримувався правохоронцями за вчинення кримінальних правопорушень. Поліцейські, яким адрес його квартири був відомий, пообіцяли вечором «туди» виїхати.

- Наступного разу в Франківському відділі поліції я побував 27 лютого – коли мене викликали у якості потерпілого для участі у свідчих діях. – продовжує Віктор Корнієнко. – Те, про що дізнався, шокувало. Виявилось, що кримінальне провадження щодо нападу на мене було відкрито за ст. 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження). Це за обставини, що участь у ньому брало п’ятеро осіб, озброєних ножем, і їхні дії були спрямовані на заподіяння мені тяжких тілесних ушкоджень. Що, зокрема, засвідчує, порізана у кількох місцях (з плямами крові) моя куртка, яка була долучена до справи як речовий доказ. Тобто у даному випадку вчинене слід було кваліфікувати за спрямованістю умислу – за більш тяжкою статтею. Однак в Франківському відділі поліції дану обставину «чомусь» проігнорували.

- Обурює та дивує не лише це. – зазначив журналіст. З моменту нападу минуло вже більше тижня, синці на тілі та обличчі почали сходити, а мені досі не призначили судово-медичну експертизу. Останнім часом такі експертизи, як відомо, призначаються за клопотання слідчого, що подається до суду. Дане клопотання Франківський відділ поліції повинен був скерувати до суду 25 лютого – коли я подав з цього приводу відповідну заяву. Однак за інформацією, якою я володію, це було зроблено лише 1 березня. І ще про одне. У своїх поясненнях правоохоронцям ,я неодноразово заявляв про те, що напад на мене може бути пов’язаний з моєю професійною діяльністю (з проведенням останніх журналістських розслідувань). Тобто - що я не виключаю й такої версії. Проте перевіряти цю версію працівники Франківсього відділу поліції не спішать. Чому так? Можливо тому, що про гопників, які на мене напали, знають набагато більше. А може через те, що в районі кафе «Челінтано» та спорткомплексу «Медик» напади на перехожих останнім часом траплялися і раніше. І це, як правило, були грабежі. До речі, як вдалося дізнатися, на вуличних грабежах спеціалізувався й єдиний впізнаний мною нападник – «той самий» уродженець Черкас, що знімав у Львові квартиру. Після нападу на мене дана особа, за словами поліцейських, «безслідно зникла» - з зйомної квартири раптово з”їхала. У невідомому напрямку...