Журналісту Віктору Корнієнку, на якого 22 лютого у Львові скоїла напад група невідомих осіб, озброєних ножем, досі не призначили судово-медичну експертизу.

Цей напад стався близько 11 год. вечора на перехресті вулиць Горбачевського та Княгині Ольги - навпроти трамвайної зупинки «трійки». Нападники завдали журналісту кілька ударів кулаками в обличчя та голову, а також завдали удари ножем, порізавши у кількох місцях куртку, руку та пошкодивши лезом екран мобільного телефону, що був в нагрудній кишені.

За словами Віктора Корнієнка, «відморозків», які підкараулили його поблизу поблизу кафе «Челентано» та спорткомплексу «Медик, було п’ятеро, на вигляд їм було 17-20 років, одягнені в темні спортивного фасону куртки та спортивне взуття, розмовляли російською мовою. Відбивався від них він як міг. Того, що був з ножем, вдалося ударом кулака збити з ніг. Повезло ще й тому, що поруч проходили двоє молодих хлопців, вочевидь, студенти. Вони не побоялися втрутися й відлякали нападників. Якби не вони, наслідки нападу були б набагато гірші.

Заяву про скоєння злочину в Франківський відділ поліції ГУНП у Львівській області я подав 25 лютого. – розповів Віктор Корнієнко. - Одночасно з цим були надані пояснення черговому слідчому, а на ім’я начальника даного віддділу поліції Олександра Кінаха було подано заяву про призначення судово-медичної експертизи. Окрім цього, разом з працівниками карного розшуку я побував на місці злочину, а також опізнав по фото, яке вони мені надали, одного з нападників, який виявився 29-річним мешканцем Черкас, що знімає у Львові квартиру та котрий неодноразово затримувався правохоронцями за вчинення кримінальних правопорушень. Поліцейські, яким адрес його квартири був відомий, пообіцяли вечором «туди» виїхати.

- Наступного разу в Франківському відділі поліції я побував 27 лютого – коли мене викликали у якості потерпілого для участі у свідчих діях. – продовжує Віктор Корнієнко. – Те, про що дізнався, шокувало. Виявилось, що кримінальне провадження щодо нападу на мене було відкрито за ст. 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження). Це за обставини, що участь у ньому брало п’ятеро осіб, озброєних ножем, і їхні дії були спрямовані на заподіяння мені тяжких тілесних ушкоджень. Що, зокрема, засвідчує, порізана у кількох місцях (з плямами крові) моя куртка, яка була долучена до справи як речовий доказ. Тобто у даному випадку вчинене слід було кваліфікувати за спрямованістю умислу – за більш тяжкою статтею. Однак в Франківському відділі поліції дану обставину «чомусь» проігнорували.

- Обурює та дивує не лише це. – зазначив журналіст. З моменту нападу минуло вже більше тижня, синці на тілі та обличчі почали сходити, а мені досі не призначили судово-медичну експертизу. Останнім часом такі експертизи, як відомо, призначаються за клопотання слідчого, що подається до суду. Дане клопотання Франківський відділ поліції повинен був скерувати до суду 25 лютого – коли я подав з цього приводу відповідну заяву. Однак за інформацією, якою я володію, це було зроблено лише 1 березня. І ще про одне. У своїх поясненнях правоохоронцям ,я неодноразово заявляв про те, що напад на мене може бути пов’язаний з моєю професійною діяльністю (з проведенням останніх журналістських розслідувань). Тобто - що я не виключаю й такої версії. Проте перевіряти цю версію працівники Франківсього відділу поліції не спішать. Чому так? Можливо тому, що про гопників, які на мене напали, знають набагато більше. А може через те, що в районі кафе «Челінтано» та спорткомплексу «Медик» напади на перехожих останнім часом траплялися і раніше. І це, як правило, були грабежі. До речі, як вдалося дізнатися, на вуличних грабежах спеціалізувався й єдиний впізнаний мною нападник – «той самий» уродженець Черкас, що знімав у Львові квартиру. Після нападу на мене дана особа, за словами поліцейських, «безслідно зникла» - з зйомної квартири раптово з”їхала. У невідомому напрямку...