ЧОМУ МЕДВЕДЧУКА НАЗИВАЮТЬ «ДЕМОНОМ»?

    Віктора Медведчука називають колишнім демоном української політики. Хоча він колишнім ніколи не був. І його недавня поява у ролі «посередника-миротворця» на переговорах з урегулювання ситуації на Донбасі - яскраве тому підтвердження.

   Редакція «Правкому» на дану подію  відреагувала конкурсом «Придумай підпис до фото з Медведчуком». Тема, яка нас найбільше цікавила – чому «його» називають демоном української політики. Автору найбільш оригінального підпису  ми обіцяли виплатити  грошовий приз у розмірі 300 гривень.

   Загалом редакція отримала понад 50 відгуків (підписів), найбільш цікаві з них публікуємо нижче.

Михаил
фотофакт: что такое политкоррупция в Украине

   Що стосується грошового призу, то ми вирішили його віддати львів’янину Юрію Морозяці – автору підпису: Із казки про українську політику: якось зустрілися на Чорноморському побережжі «чорний кардинал» і «червоний півник»…

Замість епілогу

   Історія фото (з щоденника помічника-консультанта народного депутата О.Голуба):

   12 сентября 2002 год.

   (…)Показал «крымские» фотографии. Наиболее ценная – снимок с  Медведчуком. На фото – одетый в белую футболку и темные шорты глава  администрации президента Украины Виктор Медведчук обнимает за плечи - на фоне серого моря - молодого «принципиального» депутата-коммуниста Александра Голуба. Александр Владимирович, судя по очень довольному виду и глупой улыбке, в этот исторический момент чувствует себя на седьмом небе.

   Рассказал, что «старший брат» (одна из кличек Медведчука– авт.) приглашал его на встречу в Форос. Поехал  туда он сразу на второй день после прибытия в  «Нижнюю Ореанду». Медведчук прислал за ним в депутатский санаторий автомобиль с охраной.

   «В Форосе он отдыхал один. – рассказвал с восторгом и гордостью. - Среди другой высокопоставленной челяди это место считается своего рода проклятым - после того случая с Горбачевым. Поэтому ни Кучма, ни другие первые лица страны туда  не ездят. Боятся…Не скажу, что мне там очень понравилось. Такого шикарного парка как в «Нижней Ореанде», там нет. Пляж – песок с галькой. К морю ведут эскалаторы. Когда я приехал, он работал с документами. При встрече мы поцеловались с ним в губы - как мафиози, он называл меня Саша. Говорили о дальнейшем сотрудничестве…».