Чи знаєш ти, українцю, за що тебе посадять і скільки дадуть?

Статистика свідчить, що впродовж останніх 25 років до правоохоронних органів України надійшло близько 70 млн заяв і повідомлень про вчинення злочинів; потерпілих від них — не менше 12 млн. осіб, а збитків завдано більш як на 100 млрд грн; водночас було виявлено близько 6 млн осіб, які вчинили злочини, і засуджено 4 млн з них.

Виходячи зі статистичних даних про кількість дорослого населення України і про те, що 1/3 засуджених — рецидивісти, можемо приблизно вирахувати: один із двадцяти жителів України коли-небудь притягувався до кримінальної відповідальності, а один із кожних тридцяти — був засуджений.

Сумнозвісний закон від 16 січня 2014 р. скасовано. Але "диктаторські закони" все ще діють. Ідеться насамперед про чинний Кримінальний кодекс (далі — КК).

Цей Кодекс створює небезпеку застосування суворого обмеження прав до кожного з нас. Але при цьому практично ніхто достеменно не знає, чи є те або інше вчинене діяння злочином, і яке покарання за нього буде призначене. 

Положення КК не є чіткими й зрозумілими для всіх. Приписи закону мають визначати кримінально каране діяння в чітких і ясних висловах і не підлягають розширювальному тлумаченню. Вивчаючи інші КК, ми бачили: такого як у нас, немає ніде у світі — ні у Швеції, ні в Канаді, ні в Японії.

Згадаймо, як порушували кримінальні справи щодо осіб, котрі розмальовували портрет Януковича або перевертали цей портрет догори дриґом, — за статтею 296 КК "Хуліганство". Чому за цією статтею? Тому що опис злочину в ній складається із суто оціночних ознак: "грубе порушення", "явна неповага до суспільства", "особлива зухвалість" тощо. Януковича вже з нами немає, а стаття 296 усе ще є. І вона така не одна. Кодекс рясніє малозрозумілими термінами, яких у законі не роз'яснено, і кожен прокурор чи суддя можуть тлумачити їх по-своєму: "тяжкі наслідки", "істотна шкода", "завідомо", "загальнонебезпечний", "привласнення", "злісне ухилення", "всупереч інтересам служби", "мордування", "недбалість", "опір", "щире каяття", "бойова обстановка" і десятки інших. Ніхто не знає, чим різняться вжиті в КК поняття "грабіж" і "розграбування"; "розбій" і "розбій з метою викрадення"; "знущання" і "глумлення"; "психічне насильство" і "залякування"...

Що треба зробити? Створити у КК "словник" із точним роз'ясненням усіх необхідних термінів. 

КК перевантажений зайвими статтями, що створює надзвичайні складнощі при кваліфікації злочинів. Станом на 1 січня 2015 р. КК містить 487 статей, у тому числі його Особлива частина, в якій перелічено всі можливі злочини, — 366 статей. Більшість останніх складається з двох чи трьох, часто — чотирьох, а в кількох випадках — п'яти частин, тобто можна говорити про понад тисячу (!) складів (видів) злочинів. Ще близько двохсот складів кримінальних правопорушень містить Особлива частина Кодексу про адміністративні правопорушення, лицемірно іменуючи їх адміністративними. Це: насильство в сім'ї, дрібна крадіжка, дрібне хуліганство тощо.

При цьому наявне дублювання одних і тих самих діянь у більш ніж 300 статтях КК. Знущання над особою (мучення, заподіяння страждань) передбачене одночасно у 5 статтях, умисне вбивство особи у зв'язку з виконанням нею службового обов'язку — у 7 статтях, а умисне заподіяння такій особі тяжких тілесних ушкоджень — в 11 статтях, розголошення певної інформації — в 11 статтях, викрадення чужого майна — у 12 статтях і вимагання чужого майна — ще у 12 статтях, інше заволодіння чужим майном — у 15 статтях, перешкоджання певній діяльності — у 18 статтях, підроблення (фальсифікація) документів — у 17 статтях, умисне знищення (зруйнування) чужого майна — у 28 статтях, умисне його пошкодження — у 26 статтях, умисне застосування небезпечного насильства — у 17 статтях, а умисне застосування насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я людини, — у 47 статтях, примушування (примус) до певних дій чи бездіяльності — у 24 статтях, погроза насильством — у понад 50 статтях.

Сучасний законодавець, як напівдикуни часів "варварських правд", записує в збірник законів кожну, хоч трохи відмінну від уже записаних, подію. Наприклад, Салічна правда давніх германців містила понад 15 норм про викрадення свиней — різного віку, стану та кількості…

У КК містяться навіть склади злочинів, які є, так би мовити, незнайомими між собою близнюками. Так, порушення таємниці листування із використанням спеціальних засобів негласного зняття інформації (ч. 2 ст. 163) карається позбавленням волі на строк від 3 до 7 років, а незаконне використання цих самих засобів, якщо це порушило таємницю листування (ч. 3 ст. 359), — позбавленням волі на строк від 7 до 10 років. Хто знає, яку з цих статей схоче обрати суддя?

Що треба зробити? Визначити у КК точні правила кваліфікації злочинів і зобов'язати прокурорів та суддів їх дотримуватися. Вилучити з його Особливої частини третину зайвих статей.

Небезпечні злочини можуть, згідно з КК, бути покарані дуже м'яко, а злочини, які не становлять собою серйозної небезпеки ні для людини, ні для суспільства, — невиправдано суворо. 

Так, позбавлення життя особи внаслідок умисних дій винного, залежно від обставин, може каратися позбавленням волі до 2 років (ст. 118, при перевищенні меж необхідної оборони) або до 3 років (ч. 1 ст. 120 — шляхом доведення до самогубства).

Тим часом крадіжка кози з хліва карається позбавленням волі від 3 до 
6 років (ч. 3 ст. 185),), викрадення 
200 літрів ацетону (ч. 3 ст. 312), — від 7 до 12 років, а пошкодження шляхом підпалу автомобіля, який належить судді, — від 6 до 15 років (ст. 378).

Що треба зробити? Визначити шкалу цінностей, починаючи від найвищої — життя людини, побудувати типові санкції і примусити законодавця враховувати їх.

Надзвичайно широкими є межі санкцій за злочини.

Найбільш кричущі приклади: позбавлення волі на строк "від 3 до 12 років", "від 2 до 10 років", "від 5 до 
15 років" , а також коли санкція дозволяє призначити як обмеження волі на один рік, так і позбавлення волі на 8 чи навіть 10 років, або як штраф, так і позбавлення волі на 10 років.

У демократичних державах такі межі санкцій ґрунтуються на високій довірі до суддів. Але не будемо обманюватися. В Україні 9 тис. суддів, при цьому, згідно з даними Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, у 2013 р. було скасовано вироки, ухвали, постанови у кримінальних справах, винесені 2556 суддями. Щороку до Вищої кваліфікаційної комісії суддів надходить до 20 тис. скарг на суддів — більш як по 2 на кожного.

Що треба зробити? У межах побудови типових санкцій звузити їхні межі; не передбачати в одній і тій самій частині статті кілька різних за тяжкістю діянь.

Закон не зв'язує суддю навіть санкцією. Статті щодо угод у кримінальному процесі дозволяють прокурорам і суду бути як надміру суворими до одного підсудного, так і дуже милосердними до іншого.

Так, закон передбачає за заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах (ч. 5 ст. 191) від 7 до 12 років позбавлення волі, а за незаконне виробництво наркотиків в особливо великих розмірах з метою збуту (ч. 3 ст. 307) — від 9 до 12 років. Суди ж у 2013 р. (даних за 2014 р. ще немає) 61,3% засуджених за перший із названих злочинів і 59,0% за другий призначили менш ніж 7 (9) років позбавлення волі. Загалом же, більш м'яке покарання призначене у кожному дев'ятому випадку засудження за тяжкий злочин і в кожному четвертому — за особливо тяжкий. Утім, такий закон однаковий не для всіх: до засуджених за крадіжку (ст. 185) суди застосовували статтю 69 КК лише у 3,3%, а за незаконне виготовлення, придбання, зберігання наркотиків без мети збуту (ч. 2 ст. 309), — у 2,2% випадків.

Люди дивуються: як же так, знівечив людину, вона ледве вижила, КК за це передбачає від 7 до 10 років позбавлення волі, а суд "дав" 5 років і випустив з-під варти?

А схема проста: спочатку застосовуються правила ст. 69 КК щодо можливості призначення покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції, і замість 7 призначаються 5 років позбавлення волі, а потім — правила ст. 75 КК щодо можливості звільнення від покарання з випробуванням. 

Що треба зробити? Примусити суди дотримуватися принципів невідворотності і рівності для всіх адекватного покарання. За нетяжкі злочини мають застосовуватися штраф та інші м'які покарання, за умисні особливо тяжкі — виключно позбавлення волі.

Діяння, які не різняться ні ступенем тяжкості, ні характером, згідно із законом караються абсолютно по-різному.

Так, заподіяння смерті людини через необережність (ч. 1 ст. 119) карається обмеженням волі від 3 до 5 років або позбавленням волі на такий самий строк. Але в інших випадках діяння, що через необережність спричинили смерть людини, можуть каратися або невеличким штрафом (як-от у ст. 288), або, навпаки, позбавленням волі на строк від 8 до 10 років чи навіть довічним (!) позбавленням волі (ч. 3 ст. 321-1).

У двох різних кодексах — Кримінальному і Про адміністративні правопорушення — одне й те саме діяння розглядається як злочин або як адміністративний проступок і передбачає або позбавлення волі на кілька років, або штраф на кількасот гривень — на розсуд суду. Йдеться про розголошення комерційної таємниці (ст. 232 КК і ч. 3 ст. 164-3 КпАП), незаконну порубку лісу (ст. 246 КК і ст. 65 КпАП), порушення порядку міжнародного експертного контролю (ст. 333 КК і ст. 212-4 КпАП) або правил міжнародних польотів (ст. 334 КК і ст. 113 КпАП). Загалом, таких збігів — кілька десятків. 

Що треба зробити? Переглянути і скоротити КК і КпАП. Визначити суворі правила кваліфікації злочинів.

Явно різні за ступенем тяжкості діяння караються абсолютно однаково. Встановивши санкції "зі стелі", законодавець переконує нас у тому, ніби однаково тяжкими є:

— умисне вбивство, хоча й вчинене у стані сильного хвилювання (ст. 116), і побої, які не спричинили тілесних ушкоджень (ч. 2 ст. 126);

— вбивство через необережність двох або більше осіб (ч. 2 ст. 119) і втеча з-під варти шляхом підкопу (ч. 2 ст. 393);

— умисне тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121), і підробка виборчого бюлетеня (ч. 4 ст. 158);

— збут радіоактивно забруднених продуктів харчування (ч. 1 ст. 327) і надання недостовірної інформації депутату (ч. 1 ст. 351);

— ведення агресивної війни (ч. 2 
ст. 437) і розбій із метою викрадення вогнепальної зброї (ч. 2 ст. 262).

Що треба зробити? Розділити всі кримінальні правопорушення за їх тяжкістю на 10–12 категорій і встановити для кожної з них типові санкції.

Закон дозволяє широкі можливості для закриття провадження, звільнення від кримінальної відповідальності та від покарання. Слідчі, прокурори і суди ці можливості використовують переважно з корупційною метою. 

За даними ДСА, протягом 2013 р. усього постало перед судом близько 147 тис. осіб. Із них не покарано 71,4 тис. осіб, тобто 49%. Судами засуджено 123 тис. осіб, виправдано — 295 (0,2%), визнано неосудними — 846 (0,6%).

У 2013 р. слідчі та прокурори зареєстрували понад 563 тис. злочинів. При цьому повідомили про підозру понад 223 тис. осіб (66 тис. із них, рівно третина, не постали перед судом), а закрили кримінальні провадження — щодо понад 1 млн злочинів, із них не менше половини — через так звану "відсутність складу злочину". Часто за цими словами приховуються злочини, які правоохоронці — на власний розсуд — вирішили визнати малозначними. Малозначними (і не злочинними) слідчі й прокурори десятками тисяч визнають не дуже тяжкі тілесні ушкодження, не вельми тривале викрадення людини або знищення не надто коштовного майна. В усіх цих випадках права сотень тисяч потерпілих і цивільних позивачів залишилися проігнорованими.

Якщо провадження не закрито під час досудового слідства, це ще не означає, що винного судитимуть іменем України.

У 2013 р. судами звільнено від кримінальної відповідальності 22,8 тис. осіб (кожного шостого з тих, справу стосовно кого направили до суду). Нерівність перед законом залежно від соціального статусу вражає. Так, судом справи закрито: щодо 78,7% директорів та інших службових осіб, які безпідставно не виплачували зарплату (ст. 175), з них 24,5% — з передачею на поруки трудовому колективу; щодо 58,0% осіб, які вчинили службове підроблення (ст. 366), більшість — у зв'язку з так званими "дійовим каяттям" і "зміною обстановки". А ось із 149 тих, хто вчинив так звану "злісну непокору вимогам" адміністрації виправної установи (ст. 391), тобто неодноразово порушив "режим", справи закрито лише щодо трьох, причому щодо одного — у зв'язку зі смертю.

Звільнених від відповідальності серед тих, хто вчинив звичайну крадіжку (ст. 185), — лише 4,5%, а серед тих, хто крав шляхом використання службового становища (ст. 191), — вчетверо більше: 17,7%.

Якщо винного засудили, то й це не означає, що його піддадуть карі і виправленню.

У 2013 р. було звільнено від покарання: 85,1% осіб, засуджених за зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 364), 80,2% осіб, засуджених за одержання неправомірної вигоди (хабара) в особливо великому розмірі або службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, 79,6% осіб, засуджених за службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 366), 76,9% службових осіб, засуджених за порушення недоторканності чужого житла (ч. 2 ст. 162), 67,8% осіб, засуджених за заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем у великих чи особливо великих розмірах (частини 4 і 5 ст. 191), але тільки 31,3% осіб, засуджених за злочини проти довкілля, і 34,4% осіб, засуджених за злочини проти авторитету органів державної влади.

Загалом, як це не дивно, звільнено від покарання 50,4% осіб, котрі вчинили тяжкі, і навіть 18,0% осіб, котрі вчинили особливо тяжкі злочини. Якби держава з усіх винних у злочинах бодай стягувала штраф у кілька тисяч гривень, уже могли б мати хороші дороги. 

Нарешті, згадаймо, що щороку тисячам засуджених замінюють невідбуту частину покарання більш м'яким, інших звільняють від відбування покарання, у тому числі "у зв'язку з тяжкою хворобою". При цьому, з одного боку, в колоніях перебуває понад 4 тис. смертельно хворих (на СНІД, відкриту форму туберкульозу тощо, щороку помирає майже тисяча нестарих людей), з іншого — близько тисячі хворих щороку звільняють, незважаючи на те, що перелік тяжких хвороб законом не визначений. Ще є черга бажаючих на помилування, інша — на дострокове зняття судимості. Але ні статистика з цих питань, ані контроль за цим належно не ведуться.

Що треба зробити? Деякі нетяжкі злочини і відповідні адміністративні правопорушення перетворити в кримінальні проступки, карати за них м'яко (переважно штрафом і громадськими роботами), але стрімко. Це дозволить припинити свавілля щодо визначення малозначних діянь і забезпечити захист прав усіх без винятку потерпілих. Скасувати корупційну можливість звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку "з дійовим каяттям", "передачею на поруки" і "зміною обстановки", визначити більш чіткі правила пом'якшення покарання, звільнення від покарання та його відбування і заміни покарання більш м'яким.

Дія напіврадянського КК є епіцентром усіх проблем у сфері кримінальної юстиції, що не дозволяє нам "зарікатися від тюрми".

У день, коли ви читаєте ці рядки, в українських СІЗО і під домашнім арештом чекають суду, милосердя й справедливості десятки тисяч обвинувачених, а вдома і в лікарнях — десятки тисяч потерпілих. Дочекаються суду всі, милосердя — багато хто, справедливості — одиниці.

Микола Хавронюк, "Дзеркало тижня"