Українці за кордоном: заробітки і проблеми

Серед українців, які працювали за кордоном протягом останніх 5 років, більшість (77%) виїжджали на сезонні роботи, лише 15% працювали на постійній основі, 7% – мали інший тип робіт. Такими є результати дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг».

Третина опитаних працювали за кордоном цього року, чверть – в минулому році, водночас, кожен п’ятий – 5 років тому.

Майже третина (31%) перебували на роботі за кордоном близько півроку, 21% - декілька місяців, 15% - більше року, по 14% - до року або кілька років, 5% - не дали відповіді на це питання.

Серед тих, хто працював в країнах ЄС, дещо більше працюючих на постійній основі, ніж серед тих, хто працював в Росії. Також на постійній роботі працювало більше жінок та респондентів з вищою освітою.

Більше всього опитаних виїжджали на роботу у Польщу – 36%, на другому місці Росія (25%), по 5% працювали у Чехії та Німеччині, 3% - в Італії, решта – в інших країнах, переважно, Західної Європи. Майже 30% респондентів відмовилась відповідати на це запитання.

Серед мешканців Заходу і Центру більшість працювали в Польщі, на Півдні та особливо Сході – в Росії.

Серед тих, хто працював за кордоном, майже половина працювали у сфері будівництва та ремонту (43%), вдвічі менше (23%) - на сільськогосподарських роботах, 10% - на роботах по дому, по 3% мали досвід роботи в IT, догляді за дітьми, ресторанному бізнесі (кухарі, офіціанти, прибирання). По 2% працювали в готельному бізнесі, офісними працівниками, медичним персоналом. По 1% заявили, що працювали прибиральниками та в сфері послуг (перукарі, масажисти, майстри).

Більшість тих, хто працював у сфері будівництва працювали в Росії, тоді як в країнах ЄС працювали більше на сільськогосподарських роботах та у сфері роботи по дому.

Більшість опитаних задоволені рівнем заробітку, який отримували, працюючи за кордоном (19% – дуже задоволені, 62% - скоріше задоволені). Найбільше незадоволених розміром заробітку на Сході країни. 

18% опитаних особисто стикалися з випадками шахрайства в Україні при оформленні офіційних документів для працевлаштування за кордоном, 78% - не стикались, 4% - не визначились.

Третина (31%) опитаних особисто стикалися з невідповідністю між заявленими умовами працевлаштування і тими, що отримали на місці роботи за кордоном, 58% - не стикалися, 11% - не відповіли на це питання.

35% опитаних працювали за кордоном офіційно, 61% - неофіційно, 4% - не дали відповіді.

Найбільше тих, хто працював офіційно за кордоном серед заробітчан зі Сходу (44%), найменше - з Півдня (27%). Серед тих, хто працював в країнах ЄС, вдвічі більше офіційно працюючих (36%), ніж серед тих, хто працював в Росії. Більше офіційно оформлених на роботу серед старших респондентів та тих, що мають вищу освіту.

Більше тих, хто особисто стикався з невідповідністю між заявленими умовами працевлаштування і тими, що отримали на місці роботи за кордоном, серед чоловіків, старших та тих, хто працював в країнах ЄС.

Серед проблем з якими найчастіше стикалися респонденти під час роботи за кордоном опитані відзначили мовний бар¢єр та відчуття другосортності (по 27%). Ще 22% відзначили відсутність договору з роботодавцем, по 18% - погані житлові умови та проблеми з медичним забезпеченням. 13% заявили про неоплачувану понаднормову працю, 11% стикалися з відмовою в оплаті роботи, 8% - з дискримінацією за національною ознакою, 6% - проблеми з правоохоронцями, 2% - з рекетом та криміналом. Водночас більше третини (38%) відзначили, що вони не мали жодних проблем під час роботи за кордоном. 

Відчуття другосортності (33%), мовний бар’єр (39%) та проблеми з медичним забезпеченням (30%) переважали як проблема серед тих, хто працював в країнах ЄС, тоді як для тих, хто працював в Росії, на першому місці – погані житлові умови (30%), потім - відсутність договору з роботодавцем (27%). Більше половини тих, хто працював в Росії, не мали жодних проблем, тоді як, серед тих, хто працював в країнах ЄС, таких лише 30%.

Більшість (71%) заробітчан хотіли б у майбутньому знову працювати за кордоном, 11% - скоріше не хотіли б, 5% - однозначно не хотіли б, 13% - не визначились.

Найбільша кількість респондентів хотіли б працювати у Німеччині (23%) та Польщі (22%), близько 10% – в Італії, США, Англії, по 6-7% – в Чехії та Росії. 18%  не визначились. 

Найбільше допомоги респонденти потребують у питаннях пошуку роботи (32%), допомоги в отриманні візи (28%), медичному обслуговуванні (25%). Менш пріоритетними є питання адаптації до умов проживання в іншій країні (20%), захисту прав і свобод людини за кордоном (18%), юридичних консультацій (15%), проведення переговорів з потенційним роботодавцем (13%), пошуку житла (13%), допомоги з прибуттям до місця проживання чи роботи (12%), страхуванні (10%). 9% відзначили, що не потребують жодної допомоги, 7% - не визначились.

Серед тих, хто працював в країнах ЄС більше тих, хто потребував би допомоги у отриманні візи, адаптації до умов проживання в країні та юридичних консультаціях. Натомість серед тих, хто працював в Росії більше тих, хто бажав би допомоги в медичному обслуговуванні та страхуванні. 

Серед тих, хто працював неофіційно відносно більше тих, хто потребував би допомоги у пошуку роботи та переговорах з потенційним роботодавцем. Натомість серед тих, хто працював офіційно більше тих, хто хотів би допомоги з медичним обслуговуванням та юридичними консультаціями. 

Аудиторія: респонденти, які працювали за кордоном протягом останніх 5 років. Вибіркова сукупність: 436 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 5%. Терміни проведення: 1-10 грудня 2016 р.