Які заяви до Європейського суду з прав людини визнаються неприйнятними

Кожна належно оформлена заява, яка надходить до Суду, оцінюється на предмет її прийнятності до розгляду.

Неприйнятними визнаються заяви:

1. подані у випадках, коли не було вичерпано всіх національних засобів юридичного захисту прав заявника (докладніше про це див. у питанні „Що означає вичерпання усіх національних засобів юридичного захисту?”);
2. подані без дотримання правила „шести місяців” (докладніше про це див. у питанні „Який строк звернення до Суду?”);
3. подані анонімно. Заява, подана від імені анонімної особи не заноситься до реєстру, якщо лише Суд своєю ухвалою не задовольнив клопотання заявника про захист його імені від оприлюднення;
4. є ідентичними до заяви, яка раніше вже було розглянута судом і не містить нових фактів у справі. Ця вимога виходить з принципу, що одна й та сама справа не розглядається двічі. З цієї підстави не можуть визнаватися неприйнятними заяви, у яких міститься нова інформація про факти, які не були відомі під час попереднього звернення, а виникли після розгляду Судом справи по суті.
5. пов’язані з питанням, що вже було подане на розгляд до іншого міжнародного органу розслідування чи врегулювання (судового або квазісудового). Наприклад, це може бути Комітет ООН з прав людини, який було засновано відповідно до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права; Комітет проти катувань, що утворено для контролю за дотриманням Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання; Комітет з ліквідації дискримінації щодо жінок, що засновано відповідно до Конвенції про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок тощо;
6. на думку Суду, звернення є зловживанням правом на подання заяви. Зловживанням слід вважати таке поводження заявника, яке суперечить цілям права на звернення, встановленого Конвенцією, і перешкоджає належній роботі Суду або перебігу провадження. Наприклад, заява характеризується як зловживання, якщо вона свідомо ґрунтується на неправдивих фактах з метою ввести Суд в оману; або якщо заявник під час спілкування з Судом вживає особливо образливі, погрозливі або провокативні висловлювання – проти уряду-відповідача, його представника, органів влади, проти самого Суду, суддів, Канцелярії або її працівників; або якщо заявник навмисне порушує вимоги щодо конфіденційності під час процедури дружнього врегулювання; або якщо заявник неодноразово подає до Суду сутяжницькі та явно необґрунтовані заяви, аналогічні заяві, яку він подавав раніше і яку вже було визнано неприйнятною; або ж заява явно позбавлена реальної мети і/або стосується дуже малої суми грошей тощо;
7. на думку Суду, є несумісними з положеннями Конвенції чи протоколів до неї (наприклад, якщо Ви посилаєтеся на порушення, вчинене державою, яка не приєдналася до Конавенції; або якщо порушення мало місце поза межами території держави-учасниці; або ж Ви вимагаєте захисту права, яке не гарантується Конвенцією);
8. на думку Суду, заява є явно необґрунтованою. Як свідчить практика Суду, заява вважатиметься «явно необґрунтованою», якщо попередній розгляд щодо її суті не розкриє будь-якого підтвердження порушення прав, гарантованих Конвенцією, з тим, щоб її можна було визнати неприйнятною з самого початку, не переходячи до формального розгляду щодо суті (який зазвичай має наслідком постановлення остаточного рішення). Явно необґрунтованою також слід вважати скарги, у яких бракує достатньо доказів для мотивування порушення; заплутані скарги у яких неможливо зрозуміти факти, на які скаржиться заявник, та які підстави для своїх скарг він наводить; а також надумані скарги, стосовно обставин, які є вочевидь вигаданими і явно суперечать здоровому глузду;
9. Суд вважає, що заявник не зазнав суттєвої шкоди. Наприклад, справа є малозначною, або сума завданою шкоди є мінімальною. Такі заяви відхиляються, якщо тільки повага до прав людини,  гарантованих Конвенцією і Протоколами до неї, не вимагає розгляду заяви по суті. Крім цього, заява не може бути визнана неприйнятною на підставі відсутності суттєвої шкоди, якщо справу не було належним чином розглянуто національним судовим органом.

Заява може бути визнана неприйнятною повністю або частково на різних етапах розгляду та вирішення справи. Ухвала Суду про неприйнятність заяви є підставою для її відхилення та вилучення з реєстру справ. Таку ухвалу не може бути оскаржено та переглянуто – вона є остаточною.