Відповідальність за розголошення комерційної таємниці

За розголошення інформації, яка входить до складу комерційної таємниці, можуть бути застосовані адміністративна та кримінальна відповідальність.

Адміністративна відповідальність за розголошення комерційної таємниці:

- Адміністративна відповідальність за певні порушення, пов'язані з поняттям комерційної таємниці, встановлюється за використання, отримання, розголошення комерційної таємниці. У кодексі про адміністративні правопорушення, це стаття 164-3 частина 3. Покарання для таких порушень - штраф в обсязі від 9 до 18 неоподатковуваних мінімумів з доходів громадян.

Кримінальна відповідальність за розголошення комерційної таємниці:

Кримінальний кодекс українського законодавства передбачає наступні злочини, пов'язані з порушенням режиму комерційної таємниці:

Стаття 231 Кримінального кодексу передбачає відповідальність за незаконне використання, поширення, збір з корисливою метою відомостей, які можуть
представляти комерційну таємницю. За дане правопорушення встановлюється штраф, починаючи від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів на доходи осіб, або обмеження свободи особи строком до декількох років, або ж, у важких випадках - відбувається позбавлення особи волі строком до 3 років.

Стаття 232 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за розголошення відомостей, які можуть мати відношення до комерційної таємниці у вигляді штрафних санкцій - від 200 до 500 неоподатковуваних мінімумів з доходу осіб з позбавленням права обіймати деякі посади або займатися певним видом діяльності. Обмеження становить до трьох років. У деяких випадках, це можуть бути призначені виправні роботи на строк до двох років або позбавлення волі на той же період.

Правомірність того, як були отримані відомості, що становлять комерційну таємницю може мати місце в якості згоди власника, яким ці відомості належать. Але особа може бути притягнута до відповідальності навіть без згоди власника.
Якщо говорити про перший випадок, то сюди можна віднести випадки, в яких власник вступає у відносини з особою шляхом власного волевиявлення, довіряючи йому якусь важливу інформацію. Це підтверджується статтею 20 Закону України від 22 квітня 93 року «Про аудиторську діяльність». Ця стаття зобов'язує замовника створити умови запрошеному аудитору умови для здійснення своєї роботи - грамотного аудиту, в тому числі представити необхідні документи. Відповідальність за розголошення комерційної тайни. Аудітор, як особа, якому комерційна таємниця стане відома через його професію, він буде ознайомлений з інформацією тільки за згодою уповноваженого органу (тобто власника).

У другому варіанті характерна наявність повноважень у владних осіб, у зв'язку з якими вони отримують право вимагати деяких відомостей. Наприклад, працівники міліції мають право безперешкодно отримувати відомості, які становлять комерційну таємницю від установ, підприємств, незалежно від форми власності. Для цього достатньо подати письмовий запит. Однак ці відомості повинні бути отримані тільки з потреби, у зв'язку з розслідуваннями злочинів, які перебувають у провадженні.