БРАТВА У ПОГОНАХ, або як покривають міліцейські злочини

Боротися в реаліях України з міліцейсько-прокурорським свавіллям - все одно, що воювати з вітряками. Історія поневірянь львів'янина Михайла Мойси -  яскравий і вельми показовий приклад.

В останні кілька років я як журналіст тричі «пробивався» разом  з потерпілім на особисті прийоми до трьох різних прокурорів Львівської області, підготував і опублікував по його справі близько десятка матеріалів, долучив до його захисту кількох народних депутатів. Однак єдине, чого ми добилися, це порушення кримінальної справи і звільнення з органів внутрішніх справ двох правоохоронців…

 

Замкнуте коло міліцейського беззаконня     

 

   Жертвою злочину Михайло Мойса став 8 грудня 2009 року, коли співробітники Пустомитівського райвідділу, офіцери карного розшуку Михайло Левицький та Володимир Кобилінський серед білого дня відібрали у нього автомобіль «Мерседес-190».

   - У той момент я перебував на території лікарні «швидкої допомоги» на вулиці Топольній у Львові -  зустрічався з знайомим підприємцем. – розповідає Михайло. – Правоохоронці, які в цей час проїздили поруч,  зупинилися і  висунули вимогу, щоб я показав документи на авто,  опісля почали звіряти номерні знаки агрегатів. Після цього було заявлено, що «мерседес» числиться в міжнародному розшуку і що вони  його конфіскують у свій райвідділ – в місто Пустомити. Складати акт про вилучення відмовилися, сказали, що «протокол напишуть в райвідділі». Я намагався їм заперечувати. Пояснював. що автомобіль перевірявся по базах ДАІ і перебувати у розшуку не може. Тоді мені почали погрожувати – сказали, що підкинуть наркотики, набої. Все закінчилося тим, що документи на автомобіль у мене відібрали, а «мерседес» доставили не в райвідділ, а на території «шроту» в село Милятичі, де він був розібраний на автозапчастини.

    Втративши автомобіля, Мойса звернувся в Шевченківський райвідділ Львова (за місцем скоєння злочину). Однак замість того, щоб прийняти заяву, правоохоронці взяли потерпілого під арешт і протримали в райвідділі протягом вечора. Відпустили лише після того, як він написав розписку, що не має до його працівників жодних претензій.

  Після цього Михайла викликали повістками до Пустомитівського  райвідділу, де він був побитий заступником начальника служби карного розшуку Кобилінським. Під час «екзекуції» міліціонер «рекомендував» з приводу «мерседеса» більше нікуди не звертатися.
    Надалі потерпілий близько року оббивав пороги різних правоохоронних інстанцій. Кримінальну справу (за фактом перевищення влади і службових повноважень, супроводжуваних насильством) було порушено лише 26.10.2010 року – Генеральною прокуратурою України. На той момент ця історія набула розголосу – з’явилися публікації в ЗМІ, в інтересах Михайла Мойси були скеровані депутатські запити від кількох народних депутатів.

 

Слідство дійшло висновку, що правоохоронці Мойсі допомагали…

 

   Розслідувати кримінальну справу доручили слідчому з особливо важливих справ слідчого відділу прокуратури Львівської області Роману Сапуцькому. Проте все закінчилося «пшиком«... Незважаючи на достатню доказову базу (в першу чергу - це свідчення численних свідків) 27.07.2011 року Сапуцький виносить постанову про закриття кримінальної справи у зв'язку з відсутністю

 складу злочину.

  - Слідство велося упереджено і однобоко, - коментує Михайло Мойса - Мене навіть не визнали потерпілим, у справі я проходив як свідок. Фактично потрапив в «прокурорський капкан» - все було спрямовано на те, щоб вигородити «перевертнів у погонах» - Левицького та Кобилінського, яких на той час з органів внутрішніх справ спішно звільнили. Найбільше мене обурив той факт, що слідчий не взяв до уваги показання свідків, які були очевидцями незаконного вилучення автомобіля. А також те, що ряд свідків, які бачили, як міліціонери забирали мій «мерседес»,  не були взагалі опитані. У підсумку, закриваючи справу, слідчий «сфабрикував» версію про безкорисливу міліцейську допомогу.

   «Істина», до якої докопалось слідство, виглядає так. Перебуваючи у робочих справах у Львові, Левицький і Кобилінський, в обідню перерву проїздили біля лікарні «швидкої допомоги». Побачивши автомобіль  «Мерседес 190», який своїм зовнішнім виглядом викликав у них підозру, правоохоронці  зупинилися, перевірили у Михайла Мойси документи на авто, звірили номерні знаки агрегатів. Переконавшись, що «все у порядку», вибачилися перед Мойсою за незручності. І в цей момент Мойса повідомив, що хотів би продати «мерседес» і попросив, щоб йому в цьому допомогти. Міліціонери погодилися, запропонували йому у якості покупця знайомого  власника «автошроту» у селі Милятичі. Оскільки Мойса не знав, як туди доїхати, допомогли йому і в цьому.  А що було далі – їм невідомо…

   Щоб оскаржити постанову слідчого, Михайло  звернувся в Галицький райсуд Львова. Суд постанову про закриття кримінальної справи скасував, а всі наявні матеріали вирішив направити для проведення додаткової перевірки та відновлення слідства.

    У подальшому прокурорські слідчі, не провівши належного розслідування, вдруге і в третє виносили постанови про закриття кримінальної справи у зв'язку з «відсутністю складу злочину». Однак Михайла Мойсу це не зупиняло. Він не відступав і продовжував стукати в усі двері - звертався за допомогою до журналістів, правозахисників, народних депутатів. Тоді до нього застосували інші методи…

 

Гоп-стоп по міліцейськи

 

   - Напад було скоєно 24 січня 2013 року. – розповідає Михайло Мойса. - Того дня, вранці, я провів у школу сина і повертався додому. - Уже зібрався зайти в під'їзд будинку, як до мене підбігли троє незнайомих чоловіків - на вигляд 30-35 років. При цьому один із них назвався майором міліції - працівником Личаківського райвідділу та мигцем показав якесь посвідчення.
    Потім я отримав кілька ударів в область грудей і живота і був силою притиснутий до вхідних дверей. Здійснюючи ці дії, незнайомці говорили, що «знають за мене все» і радили «сидіти і помовчувати відносно Пустомит».
    Далі мене змусили підняти руки і почали обшукувати. Один з нападників тримав мене за груди, двоє інших - почали вивертати мої кишені: один забрав мої мобільні телефони, другий розірвавши внутрішню кишеню куртки, витягнув гаманець.

    У цей момент я найбільше боявся, щоб мені не підкинули що-небудь заборонене - наркотики, набої. Говорив, що затримувати і обшукувати мене, вони не мають права, вимагав викликати міліцію. У відповідь чув - «ми самі міліція».
    Свідками цієї сцени стали мої сусіди по будинку. Вони були шоковані і обурені. Почали кричати, вимагати, щоб мене негайно відпустили.
   Оцінивши ситуацію, незнайомці віддали мені телефони і гаманець і поспішили зникнути. При цьому один з них, тікаючи, на ходу кинув фразу про

те, щоб я подумав про свою… 
    Після цієї події я відразу ж зателефонував до міліції. З Личаківського райвідділу приїхала оперативно-слідча група, у мене і моїх сусідів правоохоронці взяли необхідні пояснення.
     Пізніше з’ясувалося, що під час незаконного затримання та обшуку з мого гаманця пропало 500 євро. Це були гроші, які ми з дружиною зібрали для дочки - на оплату навчання в університеті. Також пропав флеш-накопичувач. Пристрій містив запис дуже важливих для мене документів - копії останніх скарг та звернень до правоохоронних та судових інстанцій.
    
   
     Як згодом стало відомо,  незаконне затримання і обшук Михайла Мойси проводили працівники карного розшуку Личаківського райвідділу міліції. За даним фактом було відкрито кримінальне провадження, дії правоохоронців попередньо були кваліфіковані як перевищення влади і службових повноважень.

   Однак розслідування цього злочину було проігнороване, як і в попередньому випадку, «свої» «своїх» не здали…

 

Віктор Корнієнко

 

На фото: Михайло Мойса «оббиває» пороги Личаківського райвідділу міліції

 

   Скарга Мойси М.Б. прокурору Львівської області Миколі Гошовському: