ВИЩА ШКОЛА КОРУПЦІЇ

  Для мене ця історія почалася зі звернення  львівської вчительки Заячук Тетяни Миколаївни.  Факти, які вона наводила, вражали своєю зухвалістю і цинізмом. Йшлося про дії посадової особи Львівського національного університету ім. Івана Франка - завідувача кафедри теорії та філософії права юридичного факультету, професора, доктора юридичних наук Луць Людмили Андріївни. 

Університетський посадовець,  стверджувала Заячук, за допомогою свого адвоката -  Тараса Яцуляка, використовуючи свої зв’язки у судових органах, здійснюючи тривалий час на неї та її сім’ю морально-психологічний тиск, намагається за безцінь заволодіти її майном  - квартирою  у центрі Львова: у  будинку №10 по  вулиці Ференца Ліста. Це при тому, що у цьому будинку родина професора Луць вже володіє житловими помешканнями у трьох рівнях (на другому, третьому та мансардному поверхах, загальною площею близько 300 кв. м.).

   Найперше мені вдалося з’ясувати, що адвокат професора юрфаку має   сумнівну  репутацію. Що широка громадськість про нього дізналася  як про  захисника «професора-нейрохірурга» Андрія Слюсарчука, більше відомого як «Доктор ПІ». А до того він фігурував як свідок у скандальній справі судді-колядника Зварича: як особа, що написали в СБУ заяву про передачу Зваричу через посередника 5 тис. доларів хабара.

   З цього моменту розпочалось ретельне журналістське розслідування, у ході якого було вивчено та проаналізовано десятки документів, зроблено більше півсотні запитів на отримання інформації, підготовлено та скеровано ряд скарг, зареєстровано кілька заяв про кримінальні правопорушення (про умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналіста).

   Все це – в умовах шаленого спротиву, тривалого протиправного створення перепон, обмежень для одержання інформації. Хто і яким чином вигороджує професора юрфаку одного із найвідоміших вузів України, як діє механізм «вищої школи корупції» - відповідь на ці запитання в матеріалах журналістського розслідування.

   Розпочати їх опублікування редакція «Правкому» вирішила із останньої заяви про кримінальне правопорушення, зареєстрованої 29.12.2014 року в прокуратурі Львівської області.

Ці відписки на мою поштову адресу надійшли через два дні після реєстрації в прокуратурі  заяви про умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналіста. Датовані вони тим же числом, що вищевказана заява:  29 грудня 2014 р. Переконаний, що це не просто співпадіння. У заяві в основному йшлося про тривале ігнорування посадовими особами ЛНУ ім. Івана Франка моїх запитів на інформацію, скарг, звернень, умисне створення перепон, обмежень для одержання інформації, необхідної для журналістського розслідування. Після реєстрації заяви в прокуратурі відповіді-відписки посипалися як з мішка. Їх головна суть – цинічний «футбол»: інформування про те, що ні службової перевірки, ні службового розслідування відносно професора права ніхто проводити не збирається.

  

   Ректор Львівського національного університету ім. Івана Франка Мельник В.П. відмову в призначенні та проведенні службової перевірки відносно професора Луць Л.А. мотивує тим, що зазначенні у моєму звернення обставини «не пов’язані із невиконанням, чи неналежним виконанням Луць Л.А. своїх посадових обов’язків завідувача кафедри теорії та філософії права юридичного факультету».

  Перший заступник міністра освіти і науки  І.Р.Совсун повідомляє, що «службове розслідування проводиться виключно щодо осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування»…