БІЗНЕС-ІМПЕРІЯ "СІМ'Ї" ДОСІ ПРАЦЮЄ НА ЯНУКОВИЧІВ

Наприкінці червня СМІ повідомили, що Ліхтенштейн заморозив банківські рахунки Сім’ї на суму 27 млн франків (30,4 млн доларів). Раніше до таких же заходів вдалися і швейцарці, заблокувавши активи оточення Януковича на суму 170 млн франків (193,7 млн доларів). Здавалося, «сімейному» гаманцю нанесений серйозний удар – але поки в Януковичів є Україна, схоже, їм начхати на усі ліхтенштейни та швейцарії разом узяті

Ні, це не обмовка. Україною Сім’я володіє і досі. Дарма, що більшість представників цього шляхетного сімейства фізично на території нашої країни вже не присутня, але дух їхній залишається з нами. А дух, як відомо, може горами рухати.  Що він, власне, і робить – правда, гори, у відповідності зі схильностями та здібностями родини Януковичів, як завжди, виявилися золотими.

Банки, гроші, Україна, Європа

Зрозуміло, що у Ростов-на-Дону (і навіть у Сочі) все нажите непосильною працею не забереш. Банки, підприємства та інші заводи-газети-пароплави мусили залишитися на колишній батьківщині  хазяїв (банк-бо у валізі не увезеш, а завод тим паче). Ще у середині червня бютівець Міщенко голосно (і слушно) лаявся на колег, які провалили створення слідчої комісії по розслідування діяльності чотирнадцяти банків, які свого часу озолотили Сім’ю, відмивши загальними зусиллями 141 млрд гривень, а тепер, як підозрюють, займаються фінансуванням терористів на Сході. «Ні Генпрокуратура, ні Нацбанк – ніхто не справляється з тим, що ці банки набрали грошей, що ці угрупування, фінансові, в тому числі Кауфмана-Грановського, якому належать і “Фінбанк”, і “Платінумбанк”, мають гроші, вони відкупляються просто. Тепер вони до когось зайшли і когось прикривають. Тому нам потрібна слідча комісія, щоби зрозуміти,  хто прикриває», – заявив тоді Міщенко в сюжеті ТСН.

До речі, «Фінбанк» у особі голови правління Костянтина Смольського виступив з ображеною заявою, що, мовляв, на банк ведеться інформаційна атака з метою спаплюжити його чесний імідж, і закликав керівництво НБУ негайно запобігти цим ворожим натискам, оскільки «только таким образом возможно обеспечить стабильность и развитие Украины». Тим часом, поки Смольський публічно ображався,  3 липня «Обозреватель»   виклав інформацію, що Кауфман останнім часом щось дуже зачастив до свого партнера Саші-стоматолога, який нині перебуває у Москві. За свідченнями джерел «Обозревателя», з моменту втечі Олександра Януковича (який, нагадаємо, зараз офіційно перебуває у розшуку), Борис Кауфман навідав «златоглаву» аж 76 разів.

Очевидно, розшук розшуком, а бізнес – бізнесом. Окрім «Фінбанку» Кауфмана-Грановського, у збіглого Саші-стоматолога в Україні залишилося ще чимало цікавих активів, які досі ще живі-здорові. Так, не скаржиться на життя Всеукраїнський банк розвитку – той самий, який лише за два перших роки правління Віктора Федоровича чудесним чином виріс аж у 13 разів, і все (щоб ніхто не сумнівався) виключно завдяки геніальним фінансовим здібностям молодого зубодера. До речі, головою правління ВБР тоді була обрана Валентина Арбузова, мати Сергія Арбузова, який нині, як і його друг Саша, числиться у розшуку. Що, правда, не заважає йому разом із іншими «сімейними» завзято судитися з Радою ЄС, вимагаючи негайно повернути йому заморожені європейські грошики.

Зрозуміло, що образа на злих і жорстоких європейців має зараз переповнювати серця Сім’ї, наче лайно – фаянсові вінця забитого унітазу. Утім, їм є чим втішатися: на відміну від жорстокосердої  Європи, колишня батьківщина ставиться до них куди лагідніше та поблажливе. Ну й що, що у розшук оголосила – за нинішніх часів це, можна сказати, загальний тренд, який додає тобі особливого шарму у ділових та політичних колах. Цей список «їх розшукує Генпрокуратура»  вже досяг таких розмірів, що невдовзі не фігурувати у ньому для крутого пацана буде вже навіть якось непристойно. Тим більше, що на реальний стан речей перебування у цьому розшуку, як виявилося, аж ніяк не впливає. Он, той же Царьов як гуляв так і гуляє, і нічого йому. І що характерно: кожний собака в Україні (та й в сусідньої Росії теж) прекрасно знає, де перебуває цей достойний джентльмен – ну і що з того? Місце проживання Саші-стоматолога теж нехитрий секрет (а ще один золотий хлопчик, Сєрьожа Курченко, як повідомляється ,  і взагалі начебто намилився повертатися в Україну, зрозумівши, нарешті, що нічого йому не буде), однак уявити собі, як український спецназ, аки ізраїльський Моссад, тріумфально пакує у літак зв’язаного, як сосиску, державного злочинця і везе його на батьківщину відбувати зазначений законом термін,  – це вже з царини ненаукової фантастики. Ніхто наших «розшукуваних» і пальцем не зачепить – і бізнес їхній теж.

Чорне золото і діамантова залізниця

Окрім «стоматологічного» банку, непогано почувається і інше відоме підприємство – ООО «МАКО-трейдінг», яке Янукович-молодший застосовував, у числі всього іншого,  у якості прокладки між державними шахтами (які продавали вугілля по 600 грн/т) та державними ж енергопідприємствами (які купували те ж саме вугілля, але вже по 1000 грн/т). «МАКО-трейдінг», який лише за 2013 рік отримав на цій оборудці від 2,5 до 3 млрд гривень і досі цвіте і пахне. А з місяць тому навіть прославилося гучними судовими процесами проти Ахметова та Тарути (мова йшла про заборгованість обох персонажів за «маківське» вугіллячко).

Непогано почуває себе і стара добра схема доїння Укрзалізниці. Як ви пригадуєте, Саша-стоматолог завжди був небайдужий до паровозиків, і за останні роки безталанна УЗ встигла нахапатися від його кишенькового ВБР кредитів як сучка бліх. На якийсь час після зміни влади схема відкатів, побудована Сім’єю в Укрзалізниці, начебто впала у коматозний стан і, здавалося, що з нею покінчено раз і назавжди. Але ж ні: спляча красуня досить швидко оговталася і зажила новим, не менш яскравим життям. Через неприємну дрібничку під назвою «оголошено у розшук» Янукович-молодший не зміг особисто виконати роль прекрасного принца, що пробудив красуню поцілунком, тому на сцену вийшов дублер. Цим дублером став новий голова УЗ Борис Остапюк: як повідомив на недавній прес-конференції керівник Антикорупційного бюро України Руслан Пікашев, за три місяці перебування на новій посаді Остапюк встиг воскресити «сімейну» схему 3-відсоткових відкатів з вантажоперевезень, яка дозволяє щомісячно виводити через фірми-прокладки  близько 150 мільйонів гривень.

На процедури з меншим оборотом, зрозуміло, відсоток відкату підвищується: так, за результатами розслідування, проведеними Антикорупційним бюро разом із громадською радою Нацгвардії, відкати з усіх договорів про закупки товарів та послуг для «Укрзалізниці» складають від 20 до 40%. Зрозуміло, що найсмачніші замовлення отримують «знайомі» фірми: так, у травні, за даними «Вісника державних закупівель», контракт на ремонт рухомого складу сумою у 100 млн гривень отримали зовсім не підприємства «Укрзалізниці» (які, за чинним законодавством, мають на це першочергове право), а Дніпровагонрембуд, що належить мільярдеру Леоніду Юрушеву, який – за дивним збігом обставин – є давнім партнером першого заступника Остапюка Максима Бланка.

Одним словом, історія стара як світ: відкати, прокладки, знайомства, мільйони, які незрозумілим чином щезають бозна куди… Утім, гіпотези, куди саме вони щезають, дуже прості і не сказати щоб сенсаційні. Як заявив з цього приводу голова громадської ради Нацгвардії Володимир Волков, гроші течуть за старою адресою – до Сім’ї. «Вони за відкати переводять сотні мільйонів на рахунки олігархів, близьких до колишньої влади. І за ці наші з вами гроші сплачується війна проти українського народу», – заявив Волков 29 липня під час Віча на Майдані.

А тим часом, незважаючи на зниклі і зникаючі мільйони, «Укрзалізниця» оголошує, що «у рамках оптимізації» звільнить до кінця року 17 500 робітників. При тому, що ця «оптимізація» триває вже не перший місяць: як повідомив ПіКу голова вільної профспілки машиністів України Семен Каріков, лише за останні півроку кількість робітників УЗ скоротилася на 11 тисяч осіб. Ці люди були «оптимізовані», оскільки їм нема чим було платити зарплату – «Укрзалізниця», як вважається офіційно, структура вельми незаможна і хронічно перебуває у боргах, як у шовках.

Утім, чого дивуватися: насос багатим не буває. Його, насоса, справа – перекачувати кошти з одних кишень у інші і робити це з максимальною ефективністю. До речі, цікаво: а чи влаштовує кінцевих бенефіціарів ефективність їхніх насосів, чи, може, вони теж грюкають кулаком по столу і вимагають від своїх «шестьорок» оптимізації? Чи задоволений Саша-стоматолог прибутками своїх прокладок? Чи не вважає той же Остапчук, що 150 мільйонів на місяць з вантажоперевезень – це безбожно мало, і треба краще старатися?..

Однак, є підозра, що  нам з вами усієї глибини цих олігархічних проблем не зрозуміти. У кого, як-то кажуть, суп рідкий, а у кого перла дрібні.

 Віталій Бережинський, Політика і культура

 

Джерело: pic.com.ua