Хто може звернутися до Європейського суду з прав людини

До Європейського суду з прав людини може звернутися кожен, хто вважає, що державою було порушено його права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та/або протоколами до неї.

Конвенція передбачає два типи звернень до Суду: міждержавні заяви (заява однієї держави-учасниці про порушення прав людини іншою державою-учасницею Конвенції) та індивідуальні заяви, які можуть подаватися будь-якою особою, групами осіб (якщо порушення їхніх прав допущені на підставі ідентичних фактів), юридичними особами або неурядовими організаціями, які вважають, що їхні права чи свободи, гарантовані Конвенцією, було порушено державою. На практиці більшість заяв про порушення, які надходять до Суду, є індивідуальними.

Ви можете звернутися до Суду, якщо вважаєте, що Ви особисто і безпосередньо постраждали від порушення Ваших прав чи свобод однією з держав, яка зобов’язалась дотримуватися Конвенції. При цьому немає значення, чи було порушено лише одне Ваше право чи кілька прав або свобод, які гарантуються Конвенцією та протоколами до неї.

Звертатися до Суду можуть як громадяни України, так і особи без громадянства або іноземці, як повнолітні, так і неповнолітні особи, дієздатні, так і недієздатні особи. Важливо лише, щоб особа була постраждалою (жертвою) від порушенняправ чи свобод, гарантованих Конвенцією, вчиненого однією або кількома державами-учасницями.

Ви можете вважати себе постраждалим, якщо на момент звернення до Суду безпосередньо зазнали негативних наслідків порушення Ваших прав. Наприклад, якщо суд касаційної інстанції порушив розумні строки розгляду Вашої скарги і через це Ви тривалий час не можете реалізувати своє право на судовий розгляд.

Ви можете вважати себе жертвою, навіть якщо безпосередньо не зіштовхнулися з порушенням Ваших прав особисто, але зазнали негативних наслідків, зокрема, через порушення прав близької Вам людини. Наприклад, жертвою слід вважати дружину померлого потерпілого, який зазнав жорстокого поводження з боку працівників правоохоронних органів. Крім того, в окремих випадках Європейський суд з прав людини визнавав особу жертвою, якщо певне гарантоване Конвенцією право порушувалося законом, який лише потенційно міг бути застосований до особи, але ще не був застосований або про таке застосування особі не могло бути достеменно відомо (наприклад, законом, який передбачав кримінальну відповідальність за гомосексуалізм, або законом, який дозволяв таємне стеження за особою без відповідних гарантій).