Правила розподілу судових витрат за наслідками розгляду справи

За загальним правилом стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, повинні бути відшкодовані її судові витрати іншою стороною. Тож сторона, яка програла справу, несе як свої витрати, так і судові витрати іншої сторони, за умови, що вони підтверджені документально. Документальним підтвердженням можуть бути договори, акти виконаних робіт або наданих послуг, квитки, чеки, квитанції тощо, що засвідчують здійснення відповідних судових витрат.

Трапляються випадки, коли суд за результатами розгляду справи задовольняє адміністративний позов лише частково. У такому разі судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно до задоволених судом вимог. 

Про покладення на сторону, яка програла справу, обов’язку відшкодувати судові витрати зазначається у відповідній постанові або ухвалі суду, якою завершується розгляд справи. Якщо ж суд цього не зробив, Ви можете звернутися до суду з клопотанням про компенсацію понесених Вами судових витрат, і суд додатковою постановою чи додатковою ухвалою повинен буде вирішити це питання.

У разі якщо адміністративна справа переглядається судом вищої інстанції або за нововиявленими обставинами, і за наслідками такого перегляду судове рішення змінюється або скасовується з ухваленням нового, то відповідно змінюється й розподіл судових витрат. 

Правила розподілу судових витрат відрізняються залежно від суб’єктного складу осіб, які беруть участь у справі.

Адміністративні справи за позовом фізичної або юридичної особи до суб’єкта владних повноважень. У разі ухвалення судового рішення на користь позивача, всі здійсненні ним документально підтверджені судові витрати відшкодовуються з Державного бюджету (якщо відповідачем був державний орган, його посадова чи службова особа) або з відповідного місцевого бюджету (якщо відповідачем був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У тих випадках, коли відповідачем в адміністративній справі був орган влади Автономної Республіки Крим, судові витрати відшкодовуються з бюджету Автономної Республіки Крим.

Якщо судове рішення ухвалене не на користь позивача, то суд присуджує з позивача лише судові витрати суб’єкта владних повноважень, що пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Усі інші витрати (на правову допомогу, на прибуття до суду тощо) у випадку програшу справи відповідачеві не відшкодовуються. 

Адміністративні справи за позовом суб’єкта владних повноважень до фізичної або юридичної особи. У разі ухвалення судового рішення на користь позивача – суб’єкта владних повноважень судові витрати, понесені ним під час вирішення справи, з відповідача – фізичної або юридичної особи не стягують.

Якщо судове рішення ухвалене не на користь позивача, то всі здійсненні відповідачем (фізичною або юридичною особою) документально підтверджені судові витрати відшкодовуються з Державного бюджету (якщо позивачем був державний орган, його посадова чи службова особа) або з відповідного місцевого бюджету (якщо позивачем був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У тих випадках, коли позивачем у адміністративній справі був орган влади Автономної Республіки Крим, судові витрати відшкодовуються з бюджету Автономної Республіки Крим.

Певні особливості має розподіл судових витрат у разі відмови позивача від позову та примирення сторін. 

Зокрема, якщо позивач відмовився від адміністративного позову:

1. внаслідок задоволення вимог відповідачем, після подання адміністративного позову, – позивач має право на компенсацію відповідачем понесених ним (позивачем) судових витрат. Для цього потрібно звернутися до суду з відповідною заявою. Це правило застосовується лише у випадках, коли позивачем є фізична або юридична особа, яка не є суб’єктом владних повноважень. У разі, якщо позивачем є суб’єкт владних повноважень, то понесені ним судові витрати з відповідача не стягуються. 
2. з будь-якої іншої причини, – відповідач має право на компенсацію позивачем понесених ним (відповідачем) судових витрат за необґрунтоване притягнення до суду. Слід пам’ятати, якщо відповідачем є фізична чи юридична особа, яка не є суб’єктом владних повноважень, вона має право на відшкодування усіх понесених нею судових витрат, а якщо відповідач – суб’єкт владних повноважень, то він має право на компенсацію лише витрат, пов‘язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

У разі, якщо сторони вирішили спір через примирення, але не дійшли згоди з питання розподілу витрат, то суд розподіляє між ними судові витрати порівну (50% на 50% від загальної суми, яку обидві сторони витратили). До загальної суми включаються лише ті судові витрати, що підлягають компенсації за законом та документально підтверджені.

Зверніть увагу, що з метою запобігання завищенню розміру судових витрат і зловживанню правом на компенсацію встановлено граничні розміри компенсації судових витрат. Тобто суд не може присудити з іншої сторони відшкодування судових витрат у сумі, що перевищує граничний розмір, встановлений Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, якщо сторона (фізична особа, яка не є суб’єктом владних повноважень), котра виграла справу, звільнена від оплати витрат на правову допомогу, то їй повинно бути відшкодовано до 2,5 % розміру мінімальної заробітної плати (30 грн. 45 коп. у 2014 р.) в місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Якщо особа (яка не є суб’єктом владних повноважень) користувалася правовою допомогою на основі договору, то у випадку виграшу справи вона має право на відшкодування до 40 % розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі (487 грн. 20 коп. у 2014 р.) за кожну годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. 

Такі розміри компенсації встановлені Законом «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 р. 

Якщо сторона (яка не є суб’єктом владних повноважень) або її представник понесли витрати, пов’язані з прибуттям до суду, то за умови виграшу справи сторона має право на компенсацію:

1. витрат на переїзд – у розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов'язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті. Також компенсуються витрати на проїзд транспортом загального користування (крім таксі) до станції, пристані, аеропорту, якщо вони розташовані за межами населеного пункту, де проживає особа або де знаходиться суд; 

2. витрат на наймання житла – у розмірі не більш як 250 грн. за добу, за бронювання місця в готелі – не більш як 50 відсотків вартості місця за добу;

3. добових (за кожний день перебування за межами місця проживання, включаючи день виїзду та приїзду) – у розмірі до: 

• 30 грн. (якщо до рахунку на оплату вартості проживання у готелі не включено витрати на харчування); 
• 24 грн. (якщо до рахунку вартості проживання у готелі включено витрати на одноразове харчування);
• 18 грн. (якщо до рахунку вартості проживання у готелі включено витрати на дворазове харчування);
• 12 грн. (якщо до рахунку вартості проживання у готелі включено витрати на триразове харчування).

Витрати на побутові послуги, що надаються в готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни) компенсуються за наявності підтвердних документів у розмірі, не більш як 10 відсотків норм добових витрат за всі дні проживання;

4. втраченого заробітку – у розмірі, не більше суми, розрахованої за відповідний час, виходячи із трикратного розміру мінімальної заробітної плати;

5. збитків за відрив від звичайних занять – у розмірі, не більше мінімальної заробітної плати, обчисленого за фактичні години відриву від звичайних занять.

Якщо під час розгляду справи сторона несла витрати, пов’язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, то у разі ухвалення судового рішення на її користь, вона має право на відшкодування: 

1. витрат, пов’язаних з переїздом свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів – у розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов'язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті. Також компенсуються витрати на проїзд транспортом загального користування (крім таксі) до станції, пристані, аеропорту, якщо вони розташовані за межами населеного пункту, де проживає особа або де знаходиться суд;

2. витрат на наймання житла для свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів – у розмірі не більш як 250 грн. за добу, за бронювання місця в готелі – не більш як 50 відсотків вартості місця за добу;

3. добових, виплачених свідкам, спеціалістам, перекладачам, експертам (за кожний день перебування за межами місця проживання, включаючи день виїзду та приїзду), – у розмірі до: 

• 30 грн. (якщо до рахунку на оплату вартості проживання у готелі не включено витрати на харчування); 
• 24 грн. (якщо до рахунку вартості проживання у готелі включено витрати на одноразове харчування);
• 18 грн. (якщо до рахунку вартості проживання у готелі включено витрати на дворазове харчування);
• 12 грн. (якщо до рахунку вартості проживання у готелі включено витрати на триразове харчування).

Витрати на побутові послуги, що надаються в готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни) компенсуються за наявності підтвердних документів у розмірі, не більш як 10 відсотків норм добових витрат за всі дні проживання;

4.  витрат на винагороду спеціалістам і перекладачам – у розмірі, що не перевищує суму, розраховану за фактичний час, який було витрачено на цю справу, виходячи із трикратного розміру мінімальної заробітної плати;

5. витрат на винагороду експертам – у розмірі, що не перевищує встановлену вартість проведення відповідних видів судової експертизи (простої експертизи, середньої складності та особливої складності) у науково-дослідних установах Міністерства юстиції України.

Така нормативна вартість встановлена Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів» від 1 липня 1996 року № 710 (з наступними змінами) у таких розмірах:

• 31,3 грн. – за проведення простої експертизи;
• 39,1 грн. – за проведення експертизи середньої складності;
• 47 грн. – за проведення експертизи особливої складності. 

Вартість однієї експертогодини коригується щороку станом на 1 січня з урахуванням індексу споживчих цін (індекс інфляції) за відповідний період.

Граничний розмір компенсації встановлений також щодо витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи. Зокрема, фізичній або юридичній особі (яка не є суб’єктом владних повноважень) у разі виграшу справи компенсуються витрати у сумі, що не перевищує 50 % розміру мінімальної заробітної плати за сукупність дій, необхідних для розгляду справи (609 грн. у 2014 р.).